Пісня про Степана
(на мелодію «Есть на Волге утес»)
45 уже пройшло, як Просіка – село
Загризало горілочку салом:
Народився не пан,
А Вишневський Степан –
Отаке у цій пісня начало,
Зрадів тато Сашко,
Як замекав цапком
Юний Стьопа у власній оселі,
А вже рада була,
Що синочка знайшла,
Рідна мама його Домітеля.
А синок підростав
І завжди простягав
Ще маленькі, дитячі долоні
До татуся Сашка,
До Миколки братка,
До сестрички до старшої Тоні.
Ой, багато хлоп’ят
І з Просіки дівчат
Десять класів у Цвілі кінчає,
Та один лиш Степан
Від’їджав в Казахстан,
Цілину до небес піднімає.
Як набрався ума –
Скінчив технікума
Із красивим, червоним дипломом.
Він механіком став,
У селі працював,
Не в чужому,
А все-таки вдома.
Ой, ти кінь воронний,
Мотоцикл дорогий!
Вже від тебе не має і сліду…
Стьопа вдячний тобі,
Бо не жив у журбі.
Ти ж дружину привіз йому – Ліду!
А що потім було?
Танцювало село,
Лізли рачки Просіка і Цвіля.
У сметані карась,
В рот горілка лилась:
Ліда й Стьопа гуляли весілля.
У коханні жили,
Смачно їли, пили,
Не чекали в городі пасльону.
В ранню-рань навесні
В березневії дні
Ліда й Стьопа спіймали Альону.
У «Ветпромі» тепер
Провідний інженер,
Конструює він трубки клістирні,
Та це жарт, не біда,
А точніш – єрунда,
Аби в світі завжди було мирно.
Наливай же, Степан,
Всім вишнівки стакан,
А ми вип’єм та ще й побажаєм:
Щоб здорові були,
Що схотіли – змогли,
Хай кохання в сім’ї не згасає.
Щоб дохід був, як слід,
І щоб дружній був рід:
І Іван, і Микола, і Тоня.
Щоб потомстово й батьки
У прийдешні віки
Не жили у Чорнобильських зонах.
Щоб Вишневський Степан
Працював понад план,
Щоб моргали ще Гальки і Машки.
Бережіть ще себе,
Обнімаєм тебе –
Ваші Галя і Вася Бодашки.
14.03.1992
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2020
автор: САВИЧ