Набулось сонце у обіймах дня,
Тепла йому налило в білі груди.
Незримо вечір осідлав коня,
Влив темряви у просторінь й остуди.
Від клопоту стомилась метушня.
Лягла, втягнувши чаю філіжанку.
Заграв у жилах козака вишняк,
Козачку зве. Любитиме до ранку!
Розвісив сад зелений свій гамак.
Крилатих друзів пильно визирає.
Пішли на небі зорі у гопак.
Їм на сопілці місяць гучно грає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)