«Раскинулось море широко…»
Не має у Красному моря,
Пшениці лише океан.
Шість літ до голодного горя
Було, як з’явився Іван.
Денис і дружина Варвара
У клуні Івана знайшли.
Без хліба було бідували,
Бо Безкоровайні були.
Голодні роки пережито,
Зазнала сім’я їхня бід:
Не стало в них батька, двох діток,
Та вижив Іван, наш сусід.
Став парубком він роботящим,
Не долі сьорбнувши до дна.
І стало життя трохи краще,
Але почалася війна.
Фашисти прокляті хотіли,
Щоб стали вкраїнці раби.
На битву за правеє діло
Його провели до верби.
І б’ється Іван у Китаї
За Дальній, і чорту не брат!
Та куля дурна самурая
Поклала його в медсанбат.
…Сім літ після того морячив,
Хоча й Перемога прийшла,
Ні роду, ні неньки не бачив,
Такі, брат, бували діла…
Вже вдома моряк. У Буслаті
І погляд лукавий з-під брів.
Нарешті у батьківську хату
Красуню Галинку привів.
І от для продовження роду
Настала чудова пора:
Знаходять в капусті, в городі
Миколу і Ліду, Петра.
І стала веселою хата,
І повниться щебетом двір,
І Ліда на вроду багата,
Сини – козаки на підбір!
А «Яблучко» як затанцює
В гульні на весіллі бува!
Землі під ногами не чує:
«Алюр» і с, братва!
В колгоспі він старший електрик,
На фермі, в селі, на току.
Робота не рай і не пекло,
Та всього було на віку.
Траплялася часом чарчина,
Бували падіння і злет,
Як він осідлав верховину,
Отой тричі клятий мопед.
То ж є що згадать ветерану,
Йому вже мина сімдесят.
Нехай не болять його рани.
Щоб хвіст ще трубою тримать,
Щоб в щасті, в добрі жили діти,
Щоб довго диміла махра –
Здоров’я йому – на століття!
«Полундра», «Алюр!» і «Ура!»
06.08.1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: САВИЧ