Добігти мріяв я до виднокола
і зазирнути аж за небокрай,
здолати свого серця клятий холод,
бажань душі задовольнити голод
і відшукати щастя водограй.
Уперто крокував назустріч сонцю,
десятки років йшов за горизонт…
А зараз від душі – сріблястий стронцій
і лише власна тінь у охоронцях
та роздумів зело́ тісний ескорт.
У тебе очі – ліхтарі зелені,
янтарні стріли дикого кота
з відтінком ізумруда, ли́сту кленів.
Їх дарував тобі спокуси геній,
лиха з них ша́рмом віє доброта…
Іще бракує вражень і емоцій,
розбитих в дру́зки келихів-сердець?
Твоїх до болю фантастичних лоцій,
з еротики смако́м на кожнім кроці
я начитався, люба… Хай їм грець!
2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Олександр Мачула