В самотнього старого щуролова
Є дудка чарівна – сама співає,
Ще й має голос – чудодійну мову,
Що перед сном казки розповідає.
Давно вже щуролов цей не полює –
Старечі ноги біль важкий проймає.
Він вулицями ввечері мандрує
І на дуді у вікна людям грає.
І лине казка щира й безтурботна,
Під неї засинають тихо діти.
А щуролов сльозиночку самотню
Сховає в зморшках пальців непомітно.
На зображенні - Гамельнський щуролов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Тетяна Мошковська