Пробач, що давала так мало любовi
Ти нею харчуϵшся, з неï ростеш.
I скоро вже скажеш «Бувайте здоровi!»
Iшляхом своḯм в зовнiй всесвiт підеш.
Пробач, що так мало я слiз вгамувала,
Хоробро боролась ти з болем своḯм
Багато секретів твоïх я не знала
Завзято будуючi новий наш дім.
Немало професій я опанувала
I доктор, і вчитель, кравець й перукар,
А час наш безцiнний я марно втрачала,
Рятуючi тiло, втрачала я дар.
Я все намагалась зробить якнайкраще.
Вiд зборiв батьківських болить голова.
I кожного року ставало ще важче
Тобi в суперечцi шукати слова.
Твiй успiх менi дарував ейфорію
Поразка в душi мов би пеклом пекла.
Ти гарною станеш. Я тихо радію,
Аби ще й розумною б ,доню, була…
Ти скоро розправиш за спиною крила
I в небо за обрiй полинеш скоріш.
Лише пам'ятай: Я тебе так любила,
Що просто не можна любити сильнiш!
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: Ksenia Samohleb