Вже не так, як раніше, тріпоче душа,
В сподіваннях, надіях і мріях,
Вже не так, як раніше, тону у віршах,
Цілувать більше Музу не вмію...
За вікном вивальсовує колами сніг,
Сніг незайманий, перший та чистий,
Припиняючи свій карколомливий біг,
На принишклому жовтому листі.
Сніг на листі, це - просто...
Якась неймовірність!
Це - зимово-осінній містичний танок!
Це - розлука і зустріч,
Це - зрада і вірність,
Це - останній в житті...
І в житті - перший крок.
Відчуваю - вже знову тріпоче душа,
Перший сніг в ній народжує мрії,
Відчуваю - тонутиму знову в віршах,
Й цілуватися з Музою - знову зумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: Володимир Загоруй