«Джон Діри» ген за горизонт пливуть,
Залишивши зерна вагомі склади…
Повз елеватори в далеку путь,
Повз фронтові дороги, смерті вади…
Відлюдними стежками, крадькома
Гайнуло літо десь, мабудь, — за ними;
Словами відгукнувшись кількома;
Спалило навкруги, всі чисто, рими…
Поєзія у золоті зерна,
У праці заважкої хлібодарів,
Що ж, Київ їм віддячує сповна:
Зе, землю вкрав, для родичів по «карі».
Мігруючи в зухвалість казино;
Зе зеньки крутяться в брудній рулетці,
Змарнують хліб, й до хліба, всеодно,
— Жре бидло задарма в «державній теці»…
Мій Бог, настане коломоськам з «Рути»,
— Кінець кінцем… — щоб їх було не чути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: vektor