Зачарувала мене ніч своїми зорями,
А я зрівняла їх красу з людськими долями,
Затамувавши подих свій, зовсім несміливо,
Вдивлялась в ніжную блакить, отак замріяно
Світили зорі в небесах та також мріяли,
Бо дивувала їх земля своїми діями,
Як же могла створити світ краси казкової,
Щоби набути ніжності ще світанкової
Горнулись квіти і кущі, до сну хилилися,
Щоби тендітнії тіла їх відновилися
І хвиля ніжності вела у милу казку
Де світ вкривала теплота і море ласки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик