Скосили пшениці й жита
Стерня вже коле ноги босі,
Волошками юні літа
Життям заплетені у коси.
Червоні грона на калині
І соловей уже мовчить,
Хто відповість обом нам нині
Як повернути ще ту мить.
Чи повернути, чи забути,
Знов пережити крізь роки,
Пити кохання як отруту
З твоєї ніжної руки.
І впасти в ніч, неначе в море
ПотОнути в очах твоїх,
Ловити у долоні зорі
У ніжності забути гріх...
І восени, мов випадково
В мелодії дощу й жалю.,
Відлуння слів почути знову
Люблю тебе... люблю...люблю...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: синяк