Пси Україну рвуть на частки,
навколо тисячі щурів,
в повітрі чорнокрилі чайки…
Та то не чайки угорі,
то ненаситні, хижі круки.
Гієн згуртовані полки
чекають зиску від розпуки,
як це було впродовж віки…
Усе тісніше їхнє коло,
рукою можна вже дістать…
А де ж ті леви і соко́ли,
де соколят численна рать?
Куди поділись генерали,
чому замовкли гетьмани́?
Невже усі із-за Уралу,
для них також нема війни?!
Одна знедолена країна
та розпорошений народ…
Невже, невже таки руїна…
Невже не спекатись заброд?!
Хіба не бачить це Мазепа
і Калнишевський все ж осліп,
а Полуботок хоч від себе
не вручить старцю смолоскип?!.
17.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2020
автор: Олександр Мачула