Стоїш на перехресті втрачених надій,
Шукаєш поглядом загублене минуле.
Колись непримиримий до усіх гордій,
Тепер жалкуєш, що тебе забули.
На роздоріжжі топчешся мов звір,
Якого нюх в останню мить підводить.
Колись неперевершений злостивий
лицемір,
Наразі твоя зірка вже заходить.
Тебе розчарувань велике перепуття
Лякає напрямками зовсім не туди,
Де прижиттєво бронзові погруддя
Людині ставлять за її труди.
Всевишнього шляхи несповідимі!
Твоя ж життєва путь - як на долоні:
Діла найпотаємніші напрочуд зримі,
І сам у перехрестя на припоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Петро Рубака