Дресировані люди проявились усюди,
Проявились в усьому, серед цього дурдому...
Дурнів масками мітять, дурні картами світять,
Дурні грати не вміють, а про виграші мріють...
Дурні вірять у казку, одягаючи маску,
Страх навчив лиш одному — промовляти відмазку:
"Все від вас непокірних — нам на голови вірних,
Раптом все це насправді!.." Навіть всупереч правді...
Дурні вірять в прогнози (не в реальні загрози)
Псевдорух, інтенсивність — їх активна пасивність...
Дурні суперцивільні, в рабстві вибору вільні!
Дурні гіперсучасні, в свому щасті нещасні...
Дурні завжди невинні — все інстинкти первинні!
Їх страхає, мов зброя, думати головою.
Дурні маски вдягають, дурні відстань тримають,
Дурні знають, що дурні, та не кажуть — культурні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: Ніколя Петрович