Раніше думав я не раз
Про почуття, що виставляють на показ,
Що та вистава напрочуд потрібна,
Бо за виставою – країна рідна …
Раніше думав я не раз,
Що у людини в серці страж,
Щоб розпізнати, що позірно,
Але вона брела в цю сіть покірно …
Корделію отруєно давно
Й нема кому справляти тризну,
Та оживає Лір немов в кіно,
Бо чимсь нагадує вітчизну …
Лестиві речі сповнені турбот,
Немов якісь Регана й Гонерілья,
Так обіймають облюбований народ,
Що той щодень нагадує похмілля …
А де ж Корделія?
Чи справді вже нема?
Колись взивалась гнівними віршами,
Десь по Сибірах її гнітила зима,
Десь піснею звучала вечорами …
І хто її таку хоч раз зустрів,
То вже на тих сестер і не молився,
Помолодів, окріп, оскаженів,
Кудись у даль п’янку дивився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Дружня рука