Ейфорія божевілля

Минула  осінь...і  прийшли  морози.
Замерзли  сльози,  що  капали  дощами.
Блукають  наші  душі  босі,
Сліди  притрушують  снігами...

А  з  тобою  поруч  знов  не  я.
Та  через  простір  уявляю:
В  моїх  долонях  твоя  рука,
Її  до  себе  пригортаю.
На  відстані  тепло  відчую,
Пригорнувшись  щокою  до  щоки,
Заплющу  очі  і  мандрую  
В  далекі  і  чужі  світи.
Я  божеволію  від  тебе!!!
Це  ейфорія  божевілля!
Могла  б  сказати:"Не  треба!"
Та  ніби  хтось  підсипав  зілля,
Лиш  ти  завжди  в  моїх  думках,
Спогадах,  наповняєш  мрію.
До  мене  ти  приходиш  в  снах,
Твої  слова  дають  надію.
Солодкий  дотик  губ  твоїх
Дурманить  хмелем  душу.
Люблю  тебе,  люблю  твій  сміх,
Але  забути  тебе  мушу.
Чи  доля  це?  Чи  може  кара?
Незнаю  я  і  незнаєш  ти.
Любов  моя,  немов  примара,
Немов  відлуння  самоти...

З.Б

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Marilav