Коли торкається Христос, -
Він змінює людські бажання.
Й те, що нечисте віднайшлось -
Лишається, і без вагання.
Пияк — Ісусовим стає,
Із уст пісні звучать від рання
Про Божу милість. Їх несе
До грішників, святе повчання
І наркоман свіжіє враз,
До Бога тягнеться, до неба.
Гордій кидає свій «каркас»
Й питає бідного: що треба?
В Христі немає ворогів:
Серця любов’ю Бог єднає.
Й записує в число святих,
У крові чистій омиває.
З Ним не сумує сирота,
Для нього батько — Бог, і мама.
Христом втішається вдова,
Хоч чоловіка поховала.
З Ним топлять вороги мечі,
Закриті двері — відчиняють.
І подорожні уночі,
Притулок й охорону мають.
Де Бог — жива тече вода.
Де Бог — висушуються сльози.
Спочинок біля джерела,
Де Він — цілющі диво-роси.
Де Бог — нове цвіте життя,
В безплідної із Богом — діти.
Дорога, ціль Він, майбуття.
Із Ним не можна не радіти!
Оті, що впали — знов встають,
Утомлені — сил набувають.
Хоробрими із Ним стають,
Безстрашність від Христа приймають.
Над власним вчиненим гріхом
Смиренно перед Богом плачуть.
Про перемогу із Христом
Ті люди кожному розкажуть.
І трудяться, як Бог велів:
В роках поважних — жваві й свіжі.
Все славлять Бога, Він змінив
Холодні, грубі, серця грішні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Лілія Мандзюк