Як боляче буває,що сенсу вже немає,
Не бачиш далі життя.
Душу на частинки розриває,
Палає серце від биття.
Перетворилось все у чорне,
Немає світла в темноті.
Здається, що кінець настав,
Забрав все біле у житті.
Нема нічого всередині,
Панує тільки пустота,
Що було,усе згоріло,
Та не зникла доброта.
Вона вірила у краще,
Що настане день новий.
Світло увімкне найкраще,
Запалає ти не стій .
Не дай заполонити серце,
Щоб знову була пустота.
Хай віри там озерцке ,
І живе в ньому доброта .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: Вікторія Павлюк