Прощай.

І  нехай  хоч    небо  розгориться,
Чи  як  вогонь  -  розізлиться.
Нехай  світло  схлине  зовсім,
Але  дійсність  -  підмінить  свої  очі

І  всі  думки  підуть  не  так,
Я  знаю,  не  розкажу,  забуду  це  як.
Притаю,  затру,  спростую  кожен  знак,
Но  ніколи  не  вернусь,  по  ті  слова.

І  нехай  розум  таки  сплюндрує  й  це,
А  серце,  щастя,  вже  так  і  не  знайде.
Я  не  відкриюсь,  не  напишу  й  ніяк.
Ніколи,  знову,  не  довірюсь  цим  словам.

Я  ж,  на  зорниці,  знайду  грозам  край,
І  знов  по  світло,  в  краще  -  пущу  час,
Я  знаю,  так,    припиниться  війна,
Та  це,  лиш  мій  шлях  і  лиш  -  моя  журба...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: Fills Agler