Зненацька сколихнулись небеса
Свавіллям чорно-грозової хмари.
Прозора, мов кришталь, твоя сльоза
Застигла у очах зелено-карих.
Ми рушили. Гроза. Липнева ніч…
Шкода, що слів ще сказано так мало!
Ми попрощались, потім розійшлись.
Гроза стихала як уже світало.
Немає гніву! Й ти мене пробач,
В життя калейдоскопі стільки кадрів…
Змішалось все: шалена радість, плач.
Зірвати б маски! Все як у театрі!
…Фальшива щирість розпинає душі!
Ясним світанкам передують грози!
Повір, що кращі будуть дні грядущі
І посміхнися, бо задушать сльози!
(с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: Віктор Вікторович МАРКОВЕЦЬ