Вже осінь шепоче про найважливі̀ше
і манить у дощ вередливий струмок.
Пора наступила поглянути глибше
на обрій, на спокій, на звичку думок.
Прощання від слова прощати – скоріше
пробач мимовільність своїх помилок,
образи лиши, вже попереду інше
чекає на тебе, на твій перший крок.
Засніжені зими, весняні капелі,
у золоті сонця багаті жнива,
майбутні пригоди, застілля веселі,
віднайдені вчасно потрібні слова –
усе це ще буде... та з рідної хати
прожите не хоче ніяк відпускати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: Анатолій Костенюк