Посеред трощі на “Лісному”,
У перевулочку тісному.
У грязі мафи, речі в сечі,
І очі в дикій порожнечі.
Вцілілі... - плакають “ПП”,
Вночі бульдозєр й їх змете.
Як та холєра в каптурі,
Орда встромила пазурі.
Пригріла мати Хельга звіра,
І славу нашу вбила віра.
А хозарчук убив синів,
Твоїх... і Київ здитинів.
Жирують халики — коти,
І зверху ті ж самі ж.ди.
І не бере їх с.чих втома,
В нас хазяюють, як удома.
Стирчать “ Квадратики,Сільпо”,
Не зазіхне ж на них ніхто.
Не служить влада нам ні мер,
В Печерах злодій шкуродер.
Мечі пора виймати з ножен,
В розрусі Нивки і Святошин...
Лукаве... з церквою — двоглаве,
О де ж ти, Батьку Святославе?
Х.зарськ.й рай блеє в «красі»,
Вставай... й сини повстануть всі.
Душа їх соколом ширяє,
Свойого… Гетьмана… чекає!
Так важко... жити на Русі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: Волиняка