"Розбудіть" мене, "розбудіть"!
Я "прокинутися" не можу...
Поможи нам, ласкавий Боже,
Втихомирити їхню хіть.
Cкільки можна уже "гребти",
Ненасить свою гамувати?..
Україна для них — не мати,
Бо за ними "горять мости".
Бо "опісля нехай потоп"
І "трава не росте" ніколи...
Ми бредемо суцільним болем,
Гартувати терпіння щоб.
"Розбудіть", бо несила вже
В цьому безладі далі жити
І платити злодюгам мито,
Для яких — не табу чуже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Патара