І вершина мети, і засіб — любов Божественна.
«Святі споглядають не лише заради божественної любові (це — мета!), але і нею — як засобом.
Споглядання передбачає не лише добродійність любові і звище даровані нам дари Розуму і Мудрості, які без любові в душі не існують». ( Жак Марітен, «Метафізика і містика», ж. «Путь», 1925 р.).
«Справа — ... в любові піднестись над всім тварним, щоб під божественною дією, відрікшись від себе і всього в світі, піднестись любов’ю... до найвищого зверхприроднього пізнання... і там преобразитись в Богові. ...«Я двері, — сказав Він (Христос), — хто мною ввійде... пашу знайде»... «...душа насичується Богом своїм». (Там само).
«Молодий! ( Це ти молодий? Молодий я — ламав на матеріал все до коліна…). Якщо не подолаєш Огнем Всепоїдаючим в собі адамову людину і людину в загальному і не внесеш бадьорість в реальному — допомогою (не створиш нову людину і світ), не назвуть тебе убивцею чи руйначем, як було з Моцартом, то ти не подолаєш навіть недоліки самого жанру!
Не вирвавшись — проб’єш закультуреність?? Ти «покійний» в перехідний період…
Інформзомбі захлюпне тебе, як вода-ментал — святу душу Давида!
Т.з. «попсою» зараз відбувається похорон мільйонів талантів у містах всього світу… Це знаєте??» (І.Ш. про молодих).
Істинне християнство — парадоксальним є, сице геніальним від початку — з’єднує протилежності в Христі Ісусі і в кожнім носії Його...
Ось тому Христова Церква — вперед і назад — є на всі віки спасіння світу... та нині несмілива в цім!
Людині потрібно умудритись! Іншого — нема. Що в о. Софронія «Силуан», в творах св. Силуана, Великого Серафима Саровського, що в Паскаля, — те і в творців художніх й водночас високої культури розуму: умудритись!.. Душа не знає безодень серця духовного... Людина не знає свого глибинного серця, лиш — Бог. «Пізнай себе». — Пізнаєш і Бога й все.
Вам ці три слова — не сигнал? «Людині потрібно умудритись».
Не спите? Як хтось непідйомні речі духа і думки поруч вергає та й піднімає — справжнім же легше дихати стає... хтось от піднімає плиту, що тиснула на всіх й все... і розуміють: наскільки це вагомим є!..
Геніальним — досить півслова... й чують надприродно: «це — т е».
Хтось — нарешті прорвавсь... Впізнають зразу ж.
Високі дерева бачать одне другого і кивають привітно.
Захмарний збагачує тільки захмарного, зготовленого Христом...
«Тільки в глибині нашого Я, в глибині серця, стає можливим дійсне реальне доторкання до Божества, справжній досвід, без якого нема релігії і етики».
«Євангеліє без зупину стверджує, що серце є орган для сприйняття Божественного Слова і дару Святого Духа (звернем увагу!), в нього проливається божественна любов. І це торкання з Божеством можливе тому, що в серці людини є така ж таємнича глибина, як і в серці Божества. Тут розкривається весь смисл виразу «образ і подоба Божа»... тут одна глибина відображує іншу... Потрібно бути самому глибоким, щоб почути таємничу глибину». (Б.П. Вишеслав-цев. «Значення серця в релігії», ж. «Путь», 1925 р.)
Вам відомо із глибини серця, що я подавав дійсне знання з живого досвіду:
1 — як «для чистого все чисте» — «для геніального все геніальне»: і Бог, і — те, що просвічує в творінні, за подобою: подібне тягнеться до подібного...
2 — «людина створена для щастя, як птах для польоту».
Коли ж я мовлю, що це просто є — геніальність і вічне щастя з Христом і Богоматір’ю — то ніхто, крім вірних читачів, навіть не допускає цього. І тим себе провалюють в провінційність (бо не провінційність — чим ближче до Христа-Центру ума і любові...).
Там не так важко творити, як нелегко туди втрапити: не дасть Бог — то неможливо...
В серце дається мудрість від Премудрості — світлом розуму Христа: інтуїція, просвіти осяянь, здогадки, усвідомлення, правильність вирішень, врешті со-вість і надпровідність — і повернення удач!
Тобто натхнення, захват, любов, воля і звільнення від тя-жкого земного, ведення благодаттю: вічне щастя! яке не меркне!
Маєте вибір: або зовсім забути про вічне щастя (до цього зло світове схиляє, та не згоджується серце живе...), або рішучо прийняти Христа й зробити церковною свідо-мість і волю! — прийняти всі (!!) церковні таїнства.
Рішучість — на першому місці поставлена досвідченими... також мною!
Дайте спокій скоробагатькам; ще позавчора не було так чітко це: Він їх регулюватиме.
Що раніше, те і сьогодні: хід через протилежності і далі переплавлюванням духом «до зірок»: стяжання благодаті Духа Святого й набуття премудрості Божої і розуму небесного, Христового.
Як? Постом і молитвою. Таїнствами. Творчістю. Пам’яттю-любов’ю Христа постійною.
Різниця з іншими релігіями найсуттєвіша — Христос у воскресіння спасе і тіло! Буде воно новоякісним, у Христовім тілі вічнім.
Нема молитви — серйозний не говоритиме далі з незнайкою. А поет Давид — з жодним.
Без постів і молитви? Церква — це найперше молитва, живе мистецтво всіх мистецтв.
Ви здогадались: Премудрість і Любов — два крила, ними в нас проявляється Бог.
Найвирішальнішими є: вклоніння, покаяння, щире благоговіння і наполеглива пам’ять-любов у молитвах глибинним серцем.
Дух Святий прийде, все нагадає і всьому навчить...
Амінь і амінь.
16.08.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович