[i][b]Запах чаю зупиняє мене.
Ложка б'є: "Let's get ready to rumble!"
Мій потяг знов усі зупинки мине,
під співи мрій іду курити у тамбур.
Летять дерева, хмари, тижні і дні.
Кільце розчиниться на склі, роблю подих.
Під стук коліс я намалюю на склі
те місце, де мій зупиниться потяг.
Сам пасажир і сам собі провідник.
Роблю ковток - язик ошпарив і губи.
До шуму потяга, вібрацій я звик,
не звик, що десь далеко хто мне любить...
Летить недопалок додолу - я йду.
Тікаю наче грішник з райського саду.
Та повернувшись місце вже не знайду,
тому у ніг людей без тями я впаду.
Затягло вітром у віконце квиток.
Знайди, хапай та біжи на свій потяг.
Поїдеш далі з хрустом моїх кісток
туди, де я не встиг здійснити свій подвиг...[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Бог Обману