Наталко

О,  моя  Наталка,  
Ти  вже  не  весталка,
Ти  пройшла  скрізь  брами
Іспитів  важких.
Що  в  тебе  на  серці  -  
Біль,  печаль  чи  радість?
Може,  грав  я  в  терцію,  
Іншим  всім  на  заздрість?

Ти  мені  потрібна,  
Як  той  хліб  і  вода,
Ти  у  мене  рідна,
То  ж,  дійдемо  згоди.

О,  моя  Наталко,
Кохав  я  тебе  палко,
Та  й  зараз  теж  кохаю
Скрізь  роки  і  віки...
Все  лихе  минеться,
Залишиться  у  серці,
Що  мене  тримає
У  ці  часи  стрімкі.

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Vitamir