Втратила спокій і рівновагу,
Спати не можу. О, це не любов!
Жити так тяжко, а ввечері – страшно.
Але все це стерплю знов і знов.
За що мені кара така от…
Сили втрачаю, але не здаюсь.
Сонце заходить і серце щемить,
Бо того монстра боюсь.
Кажан поселився на моєму балконі,
Наче, вампір-сатана.
Тіпає в грудях, пітніють долоні,
І вже сама не своя.
Мила тваринка? Ну що Ви, панове,
Це, немов, теє Вселенськеє зло –
Дух потойбіччя чи якийсь демон
І ось воно ожило!
Так, я боюсь, так, ненавиджу,
А що робити мені?
Кажан той проклятий, той кровопивця,
Все він літає туди і сюди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: