Метро закрили, літаки не літають, електрички не їздять, космічні кораблі покриваються пилом... Життя змінилося... особливо у великих містах. У місті, без собаки, гуляти не можна... в парк, або ліс заходити - не можна. Ловити рибу - не можна! На легковій машині з району в район їздити поки що можна. А в трамвай, тролейбус та автобус без перепустки не пускають... Живемо по новому - про шашлики, коньяк та дівчат я забув зовсім!
Сиджу дома! Цілий місяць сиджу дома! Сьогодні хотів викинути телевізор, бо вже так дістав своїми дебатами! Але вчасно згадав, що за нього кредит ще не виплачено... І рука не піднялася...
Сиджу дома! Гроші вже закінчилися, а карантин не закінчується! Мию руки... Мию підлогу... Потім знову мию руки... І так цілий день. Про дівчат навіть не думаю! Вони теж - на карантині... Всі! І всі в масках миють руки... А найкрутіші - у протигазах!
Без масок баба Люда у наш під’їзд нікого не пускає... в магазин без масок теж нікого не пускають... А масок в аптеках немає ще з Нового року... Добре, що шарф встиг купити... Останній, двометровий... зеленого кольору з довжелезною бахромою... Намотаю той шарф на обличчя - тільки очі видно з зеленуватим відливом...
Швиденько забігаю у магазин, купую продукти - і додому! Зварю борщу - і все! Хочеш - їж, а не хочеш - спати лягай! А спати мені не хочеться ще з минулої п’ятниці! Погляну у вікно - а по вулиці тільки здоровенні коти та поліцейські ходять! Штрафи виписують! Зайшов один морж у Дніпро без маски та шарфика - і все - порушення! Плати штраф ! Три зарплати начальника ЖЕКа, а може й чотири віддай ! І сиди без борщу чотири місяці! Два дні без борщу я ще витримаю... п’ять днів без вареників я ще проживу, а потім? що мені потім робити? Італійцям держава гроші платить, тим італійцям, які на карантині вдома сидять. А наша влада? якщо і платить - то тільки собі! Чиновники, незважаючи на карантин, збираються групами і п’ють каву без рукавичок та без масок у кафешці, яка всім іншим гурманам нічого не наливає... А тут у воду зайшов один морж... тільки по коліна зайшов у воду... не по пояс зайшов... без групи підтримки зайшов... і все - плати штраф!
Сиджу дома! Закипаю! Мию руки - аж вода парує! Про роботу навіть не згадую! А що там, на тій роботі робити? Навколо пусті кабінети! Всі ж на карантині! Немає з ким ні поговорити, ні кави випити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Ерох2