«Любо, хлопці, любо»
Мов тече ріка,
Може нашу долю
Так передріка …
У темнії ночі,
У холодні дні,
України очі
Мов живі вогні …
Як носилась доля
По рідній землі,
Оживала воля
На чорній ріллі …
Марусині очі
І її душа,
Серце аж тріпоче,
Сотня вируша …
Помилився батько,
Але не зі зла,
В Крим послав рубатись
За чужі діла …
Усе українське
В серці прихистив,
Хоч не знав раніше
І не ним болів …
Цвіло Дике Поле,
Було мов живе,
Що ж ти, люта доле,
Так чинила зле …
Скоро прийде нелюдь
Витопче усе,
І рідну оселю,
Що між черешень …
Десь там у Парижі
Той вогонь погас,
Але добрий стрижень,
Прийде і наш час …
Знову в рідну землю
Сунеться орда,
І в кожну оселю
Зазира біда …
Знов комусь у горлі
Вкраїнське село,
Ха́пає зубами
Боляче його …
Притулився фермер
До землі лицем,
Повертайся, батьку,
Бо всі пропадем …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Дружня рука