Усюди тіні ждуть часу
пізнати щирості красу.
А зону вільної брехні,
підняти вище, у вогні!
Закрити жах і на шляху,
в пориві слів з ланцюгу
спусти своє забуте все.
Під землю хай це занесе!
З залізним проявом страху
осідлаю кожную сльозу.
І руку протяну тобі,
де зі скрипом в рукаві,
душі сховані й пейзаж.
Ти знаєш - це міраж,
а те, що кажуть я тиран,
в тобі немає моїх ран,
яду дикого і бруду.
Ніякого не буде суду.
Ми зробим так, як має бути,
під мої звичайно, атрибути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Urban_Kaban