ЛОТОС КРАЙНЬОЇ МЕЖІ

Змінила  кров  і  соком  бузини,
атраментом  залила  аркуш  –  проза,
як  в  душну  ніч  пропала  пишна  роза,
спустивши  долу  пелюстки  спідниць.

Змінила  кров,  зміліла  і  забулась.
В  одвіт,  як  глянеш  –  сором  не  пече;
чомусь,  тебе,  в  безликість  зодягнула    
любов.  І  дивиться,  і  мучиться  з  очей.

Мабуть  твій  місяць  сонце  переважив,
на  вічних  шальках  терезів
і  лотос  крайньої  межі
пахучу  квітку  цвіллю  вразив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Володимир Каразуб