Тримайся за крила

Прозоре  повітря  сповільнює  втечу
Від  сонця  яскравого  в  затишну  тінь.
Ти  знову  відчуєш  себе  недоречним  
У  світі  спекотних  примар-сновидінь.
Не  час  проводжати  метеликів  часу,
Тримайся  за  крила,  допоки  є  кров.
В  душі  помиратиме  промінь  щоразу,
Як  ти  розбиватимеш  сходи  церков.
Назовні  спливає  забута  порада,
Що  дав  колись  вітер  в  пориві  дощу.
Буває,  потрібно  покинути  стадо,
Щоб  бачити  сенс  у  «не  відпущу».

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Юлія Рябенко