Дружина – мого серденька обраниця,
Мій стимул і партнер, надійний тил,
Учитель десь, а іноді порадниця,
Це з нею власний хрест мені нести.
Дружина – не лише моя порадниця,
Це жінка, що одна лиш на землі,
Мій лікар, як душа болить-пораниться,
Із нею мені йти в однім ярмі.
Дружина – моя зваба і забава,
Надія і підтримка в чорні дні,
Вона мій кип’яток душі розбавить,
Живе завжди зі мною і в мені.
Дружиною не кожну величають,
Та й похідне воно від слова «друг»,
Їй долю і свою, й дітей вручаю,
Роки любов до неї не зітруть.
1.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Ганна Верес