Розтоптані, розтерзані, зім’яті –
Троянди на холодному асфальті…
Негадано-неждано, хтозна звідки –
Чиєїсь гри німі, безмовні свідки.
А дарував хтось, мабуть, з щирим серцем.
Чому ж тоді так холодно і черство
На глум, ганьбу, на сором – ниць, під ноги?
А богомільні, кажем, вірим в Бога….
Нам прозрівати, нам ще довго зріти,
Аби збагнути, що оці ось квіти –
Це не дрібниця, це не випадковість,
Це наша гідність, ба – це наша совість…
вересень 2017 р., збірка "Маруся"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Надія Бойко