На кінчику пальця сиділа душа,
Не знаючи, де їй піти.
Немає хатинки, або шалаша,
Нема куди біль віднести.
Вона так ридала і крапельки сліз
Летіли в безодню світів
І мороку шепіт,"стрибай вже у низ"
Страшний, що заманює спів
Авжеж,так буває, і тіло ось так
Безжально тебе прожене.
Безпомічний ключ мов таємних рун знак.
В руці безнадійно засне.
Помилки свої по собі залиша,
Руйнуються чиїсь світи...
На кінчику пальця сиділа душа,
Не знаючи де їй піти.
Оксана Самохліб 2018р.
@KseniBerkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Ksenia Samohleb