Стукіт стаканів по столу я чую
крізь сон, у якому сьогодні ночую.
Питається бармен чи вдома я маю
собаку, а я йому відповідаю...
...що вдома вдостатку є болі і злості,
що в шафі скелету лиш брязкають кості,
що вдома у мене у кожній кімнаті
на стінах висять обіцянки розп'яті.
Собі, та не тільки, а й цілому світу!
І будуть вони на тих стінах висіти
допоки останньою каплею з чарки
розчиняться в спогадах з музою сварки...
Стоп-кадр: у стакані спинилась ганчірка,
під носом бармена спалахує сірка.
Я бачу той подих, я бачу той погляд -
язик розв'язав як ножем гострий спогад...
Під шум по ТБ "Території А"
дивлюсь в телескоп, у кімнаті вона.
Повільно, бо знає, що є я, не знає
лиш те, хто за нею спостерігає.
Додолу упала спідниця, додолу
упала білизна, в кімнаті довкола
за нею вслід каски скидають хлоп'ята,
скидают портки бо вмочити вар'ята
в кінці дня палають. Скінчилась будова.
Тепер починається пристрасть медова.
Я тут, а не там, в голові - там, не тут.
Я розумію життя свого суть,
вона розуміє життя мого суть,
її суть хлоп'ята для неї знайдуть.
Обвуглений фільтр полетів мимо урни,
повільно долив мені бармен похмурий,
ковток за ковтком пью пальне для душі,
і знову почав язиком ворушить...
Скінчилось кіно, я сховав телескоп,
думок в голові розпочався потоп.
Загати в очах проломило, на штані
з обличчя думки полетіли спонтанно.
Скрегіт ключів розбудив із нірвани,
я тілом квадртним прилип до дивану.
Двері відкрились, зі світлом в світлиці
з'явилася чорна фігура в спідниці...
На руку лицем притулився, забувся.
Над стійкою з чаркою бармен зігнувся.
З-під лоба пострілом погляд кидає
на каску що з цвяха на стінці звисає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Бог Обману