На Івана, на Купала

М'яка  трава  і  хлюпотіння  річки,
Магічна  ніч  манила  міражами,
Крізь  ватру  перестрибами  сторічки,
Це  свято  вже  віки  мандрує  з  нами.

Вінки  пливуть,  русалки  заглядають,  
І  заздрять,  що  в  дівчат  ще  довші  коси!
Босо́ніж  ноги  коло  обертають,
Вмивають  їх  вечірні  теплі  роси.

Летить  лелека,  пізно  -  забарився.  
І  пісня  лине  хвилею  з  туманом.
Пливуть  вінки,  хто  знайде  -  залюбився!
Святкує  молодь  літнього  Івана.

А  Буг  тече,  несе  могутні  води,
Старий  вже  він  -  традиції  шанує!
Якби  лиш  міг,  надпив  би  тої  вроди,
Купальська  ніч  давно  його  чарує!

В  лісах  цвіте  до  ранку  пишна  квітка,
Так  хочеться  в  ту  ніч  її  шукати.
Копає  трави  нишком  десь  Марічка,
Івана  певно  хоче  зчарувати.

Буяють  трави,  пахне  косовиця,
Плетуть  вінки  замаєні  дівчата.
В  купальську  ніч  так  солодко  не  спиться,
Дрімає  тільки  вибілена  хата.

І  чорний  кіт  стрибає  на  повітку,
На  небі  місяць  хоче  надкусити!
Шукали  в  лісі  віковічну  квітку?
Дива  та  й  годі,  як  тут  не  любити?!

                                               *    *    *

Вже  Буг  мілкий,  русалки  перевелись,
А  луг  заріс  висо́ко  бур'янами.
Всі  виросли,  давно  вже  поженились,
Лиш  спогади  лишилися  між  нами.

                                                                                   GG  2020́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Галина Ганчук