ПРО БІЛУ ВОРОНУ

Її  люди  не  любили  зовсім…
Завжди  була  сама  по  собі.
Вона  їм,  як  кістка  в  горлі,
А  вони  для  неї  як  кати.
Білою  вороною  ходила,
Намагалась  бути  як  усі.
Тільки  з  часом  стало  
зрозуміло,
Що  такі  огидні  їй  вони.
Лицемірство  і  мерзенність  –  
норма,
Боже,  як  огидно…Просто  жах!
Краще  вік  одній  прожити,
Чим  з  такими  у  товаришах.
Скажуть:  «Ти  не  ідеальна,
Подивись  на  себе,  стерво  ти».
О,  які  слова  повчальні!
Тільки  інші  у  неї  світи…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: