Її люди не любили зовсім…
Завжди була сама по собі.
Вона їм, як кістка в горлі,
А вони для неї як кати.
Білою вороною ходила,
Намагалась бути як усі.
Тільки з часом стало
зрозуміло,
Що такі огидні їй вони.
Лицемірство і мерзенність –
норма,
Боже, як огидно…Просто жах!
Краще вік одній прожити,
Чим з такими у товаришах.
Скажуть: «Ти не ідеальна,
Подивись на себе, стерво ти».
О, які слова повчальні!
Тільки інші у неї світи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: