Вже падають зорі із неба в траву,
Блідий місяць купається в водах...
І знають вони лиш красу лісову
Від якої захоплює подих.
Дівчата в вінок вибирають квітки,
Ті, що магію мають і захист
Лине пісня купальська в різні кутки,
Мов величний природи акафіст...
У кожної - мрії: казково-прості,
Та свіча у вінку – оберегом.
І бажання одне: допливи, не втони...
Буде серце з любові ковчегом.
В надії й чеканні вінок попливе...
Обряд і повір'я... гармонія літа...
І рішення Доля прийме́ рокове:
Чи тужити, чи грать сонцецвітом.
Кому пощастить знайти квітку оту,
Що в легендах живе і поемах
В сітях ночі розвіє сум, гіркоту
Почуття збереже у проблемах.
Захищає хай скарб свій від люті і зла,
У коханні завжди буде вірним
Щоб нев’януча ніжість у душах цвіла
Було щастя, як небо безмірним.
Ніч ця купальська хай буде свята
Щоб кожен зустрівся із квіткою - дивом...
А, може, десь поряд, її простота
Сяє тільки для вас переливом?!...
06.07.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Любов Таборовець