Усьому час свій, місце і причина.
Для когось межі, інші ж на межі,
хтось тішить нас, хтось ріже з половини,
комусь ми рідні, рідним ми чужі.
Все випадкове ні не випадковімть -
дарунок долі чи невдалий жарт,
життя дарує зустріч серед втрат
і пише тихо найсильнішу повість.
Все має сенс. У злетах чи падіннях
знаходять друзів, інші ж ворогів...
Хтось все ще проклина своє коріння,
комусь для вдячності бракує днів.
Все має зміст... В читанні пізнається
величність чи мізерність авторів...
Всьому свій час... І лише тим вдається,
хто має все збагнути з поміж слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Людмила Мартиненко