Гортала осінь жовтий свій альбом,
Творила в нім пейзажні акварелі.
Не докінчила…Щось зморилась сном.
І дощ розмив її брудні пастелі.
На аркушах пожовклих вирував
Вогонь палкий осінньої погоди.
Нахаба-вітер раптом огортав
Тендітний стан цнотливої природи.
А штрих останній – сивина дощів,
Що змили золота оманливу спокусу.
На аркуші, на білім полотні
Прийде зима творити чисту душу…
Фото - Інтернет
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Тетяна Мошковська