(пародія)
На медах настояна й духмяна,
І по вінця виповнена чар
Ніч ота купальська на Івана,
Де від див ключі сховав ключар…
Певно, легінь він, у вишиванці,
Місце стереже, що мов магніт –
І до ранку добровільні бранці
В гущині шукати будуть цвіт…
Іван Гентош, поезія «На Купала»
З кумом ми, хильнувши медовухи
(бо ж Івана – сам Госпо́дь велів),
Сіли один одному на вуха,
Він мені, а я йому щось «плів».
Тут сороки принесли́ новини:
На Купала молодіє й дід.
Вмить гайнули з кумом гнути спини
І шукати папороті цвіт.
Де ж, до біса, квітне те чар-зілля?
Ми його знайде́м чи не знайде́м?
Вдвох зігнулись, потім вдвох присіли –
Дивовижний вийшов наш тандем.
В гущині понишпор, куме, всюди,
Може, там це кляте диво з див.
Ось тоді і сил у нас прибуде,
Як від молодильної води.
Де вода, там і вогонь, і пристрасть,
І ключі від «раю», і..., і…, і…
От свиня ключар, це він навмисно
Десь посіяв звечора ключі.
липень 2016 р., збірка «Пегас на ковзанах»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Надія Бойко