Встелило цвітом біля гаю,
мов сніг посипав, а не дощ.
Я білизну в полях збираю —
сльозиться на світанку хвощ.
Куди вже йти — летіти треба,
розправив крила на весь світ.
Тепло давно вдихає небо,
ще в лютому розтанув лід.
Земля ще досі не нап'ється,
отої чистої води...
Весна впертюща не здається,
щодня оплакує сади.
Чарівні білуваті квіти,
на килим вівтаря лягли...
Невинності земної діти,
забуті в спогадах зими.
Маленькі щебетухи пташки
співають в синіх небесах.
Юрбою стеляться ромашки,
перлинним блиском на ланах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Олег Крушельницький