І навіщо вчитись пробачати?
І кому це взагалi потрібно?
Мов Ісус гріхи їм відпускати?
Це не наше, людське. І подібно
Швидкій,що кидається, гадюці,
Я свої кордони захищаю.
Не пробачу зраду я падлюці .
Я таких за місто оминаю.
Всі звичайні люди, не Tитани.
Кожен може слабкість проявити .
По життю бувають різні стани.
Це ж йому надалі з цим і жити.
Я про чорну, непрощенну зраду.
Не про сварки я і битовуху.
Про того що бив тебе іззаду
Бий його в обличчя і щодуху.
Ваше серце хай б'є такти рівно
Треба вам з початку все почати.
Буде все в майбутньому чарівно...
І катам не можна пробачати.
Тим катам,що нищили свободу.
Їх завжди потрібно пам'ятати.
Як цідили кров свого народу.
Зараз їх запрошуєм до хати.
Мов вампірів. Вибору немає?
I який не був б́ ти забобонний,
Він тебе із'їсть коли впіймає.
Не врятує паспорт закордонний.
Тож не пробачай цим двом ніколи!
До своєї не запрошуй хати.
Будуть дітям в спадок видноколи.
Лише ти навчись НЕ ПРОБАЧАТИ!
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Ksenia Samohleb