Вірш - знайомство.

Таких  як  я  звуть  жінками  без  віку,
Минає  час,  а  я,  це  завжди  я
Так,  пожалкую  песика  й  каліку,
Але    у  мене  є  моя  броня.
І  тільки  я  дороги  обираю,
Мені  ніхто  ні  цар,і  не  суддя,
Для  себе  знаю,  це  є  місце  раю,
І  де  мій  ад.  У  шафах  безладдя,
А  готувати  й  зовсім  я  не  вмію,
Але  у  праці  кожен  Божий  день.
І  може  ще  тому  я  не  сивію,
Що  маю  душу  зроблену  з  пісень.
Я  бачити  і  відчувати  можу
Те,що  тихенько  спить  в  твоїй  душі,
А  волю,  признаю  я  тільки  Божу,
А  ще  збираю  влітку  спариші…
Нема  страху,  віддам  за  принцип  годи…
Ще  чую  музику  конвалій  у  гаях…
Я  так  люблю  світанки  і  заходи,
І  рідний  край,  надвечір  у  вогнях…
Оксана  Самохліб  2020р.
@KseniBerkeli

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Ksenia Samohleb