Не лише я перебуваючи на канікулах у бабусі й дідуся отримувала різноманітні травми. Артем та Іра теж не далеко від мене відстали.
Артем після тривалого перебування на сонці страждав від мігрені, він лягав на ліжко, ховав голову під подушку і чекав поки переболить око і голова.
Ми в цей час ходили по хаті тихо, як миші і говорили пошепки.
Одного разу дідусь мене та Артема взяв на роботу. В той час він на гусиничному тракторі обробляв поле біля Пасіки. Тому ми знали, що в будь який час зможемо піти додому, як набридне. На роботу ми взяли жарене сало з хлібом, варені яйця, пір’я зеленої цибулі і цукерки смоктунці. Ще з собою взяли торбу іграшок, щоб не нудьгувати.
Спочатку все було добре, ми дивилися як дідусь керує ричагами замість звичного керма, як ходить трактор від дороги до яру, як стовпом стає за нами курява. Потім зненацька у Артема розболівся живіт. Зразу Артем за нього тримався, потім почав стогнати, потім почав плакати і дідусь разом із їжею і цяцьками нас відправив додому. Я бігла попереду з торбами, за собою тягла хворого, Коли ми вже дійшли до акацієвої дороги я Артема залишила там, а сама побігла кликати бабусю. Поки я дісталася додому все розповіла і ми з бабусею вирушили в бік яру. Артем вже дійшов до Дубинників. У руках тримав величезного їжака і голосно плакав, не тому що живіт болів, а тому що їжак своїми голками йому поколов всі руки.
Щодня Артем з Сергієм Ляхом десь гуляли то в нас, то в них. Коли хлопці розважали себе стрибками з високого паркана в пісок, Артем зачепився об залізний стовп і розбив собі голову. Було страшно, все в крові, і величезна рана, яка скоро зажила сама.
Іра теж часто потрапляла в халепи. У два роки у носа Іра запхнула колосок, остюки з якого витягала медичка великим пінцетом. Іншого разу вилила собі на ноги величезний черпак гарячого холодцю. Ми тоді Іру возили в колясці, бо вона не могла ступати на ніжки. А ще раз вона наїлася ягід бузини та отруїлася. Ми так перелякалися, напували її марганцівкою, рятували як могли. І навіть через тридцять років від тих спогадів здригається все тіло, а уявляю як ми попсували цими витівками нерви бабусі та дідусеві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч