Пам'яті Віталія Назарука, ПОЕТА, ПІСНЯРА, ПРЕКРАСНОЇ ЛЮДИНИ, , ,

Мене  щойно  сколихнула  звістка  про  те,  що  відійшов  Віталій  Назарук...  Кілька  років  знала  я  цього  ПОЕТА.  І  для  мене,  і  для  багатьох  одноклубників  він  був  надто  дорогою  людиною.  Скільки  спогадів  залишив  кожному  з  нас,  що  це  ім'я  ще  довго  буде  жити  у  пам'яті  кожного,  хто  його  знав.  Про  нього  мої  рядки:  
Мов  батько  рідний,  нас  він  зустрічає,
Козак  із  виду,  дужий,  кремезний,
Віталій  Назарук  –  поет-лучанин.
І  затишно,  й  приємно  завжди  з  ним.
Він  той,  без  кого  свята  не  буває,
До  кого  тягнеться,  ні,  проситься  душа,
Бо  ж  і  його  душа  бринить-співає,
Таку  не  знищить  підлості  іржа.
Це  літечко  для  нього  ювілейне,
Як  не  кажи,  солідний  має  вік.
Відпахли  липи,  ще  буяють  клени,
Він  ще  й  пісняр  і  справжній  чоловік,
І  це  краси  йому  лиш  добавляє,
І  срібло-сніг  в  волоссі  –  до  лиця.
«Хай  ювілей  100-літній  він  здолає,  –
Проситимем  Небесного  Отця...  Та  не  допросилися...Не  судилося...  Підступна  хвороба  вирвала  його  з  наших  рядів.  Боляче  це  усвідомлювати,  але...  Царство  небесне  тобі,  ДРУЖЕ-ПОЕТЕ!

Чому  так  рано  свічка  його  згасла
Й  душа  знялася  в  Божі  небеса?
Чом  серденько  спинилося  дочасно
І  на  щоці  непрохана  сльоза?
Чому  з  життя  частіш  ідуть  найкращі?
Якась  жорстока  істина  буття!
Усім  стає  від  того  тільки  важче.
На  жаль,  нема  копілочки  в  життя!
5.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Ганна Верес