Кінбурнська жара

Коса,  дорога,  рев  мотора,
пісок  розпе́чений,  жара...
До  моря,  вниз  і  знов  угору,
повзе  авто  на  всіх  пара́х.

Оба́біч  ліс,  столітні  со́сни,
вірніше  за́лишки  ліска́.
Було  їм  вирости  непросто,
у  них  планида  нелегка...

Надривно  кашляє  і  чхає
старий,  подертий  «Кадилак».
Під  колесо  ледь  не  втрапляє
поза  сценарієм  дивак...

Не  талани́ть  з  само́го  ранку,
та  і  увечері  жара...
Лишаю  не  налиту  склянку,
звертати  з  колії  пора!

05.07.2020

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Richter