«ГАЗОВИКИ»

                     На  початку  дев’яностих  у  Світличному  почали  проводити  газ.  На  вулицях  копали  довжелезні  траншеї,  наче  лабіринти,  які  розгалужувалися  в  кожну  вуличку  і  до  кожної  оселі.  Потім  довго  туди  вкидали  труби,  їх  зварювали,  кріпили    потім  чекали  поки  загорнуть  ями.
                     Ціле  літо  на  Казенщині  все  було  перекопано.  Ніяк  було  проїхати,  а  переходили  на  іншу  сторону  траншеї  по  дерев’яних  місточках.  Кожен  господар  собі  його  робив  сам  з  дошок,  старих  дверей,  одним  словом,  хто  як  придумував  так  і  робив,  щоб  і  собі  зручно  перейти,  та  і  худобу  перегнати.  Коли  було  грязько,  то  по  вулицях  не  лишилося  місця  щоб  пересуватися  без  перешкод.  В  цей  час  газові  окопи  були  особливо  небезпечними.
                     Для  куткових  дітей  це  був  не  аби  який  атракціон,  адже  всі  раніше  відомі  ігри  набували  нового  колориту.  Граючись  у  хованки,  ми  могли  ховатися  як  на  землі  так  і  під  землею,  гра  в  квача  теж  була  особливою.  І  великі  і  зовсім  маленькі,  всі  були  захоплені  дозвіллям  по  газових  ровах.
                     Одного  разу  у  ровах  ми  грали  у  «зайців  та  лисиць».  Суть  гри  така,  що  зайці  Артем,  та  Сергій  тікали  від  зграї  лисиць,  яких  було  набагато  більше:  ии  з  Ірою,  Оля  і  Нашаша  Ляхові,  Леся,  дівчата  Глобинцеві.  Так  ми  гасали  по  підземеллю  півдня,  аж  поки  не  травмувався  заєць  Артем.  А  сталося  все  так.
                         В  той  час  частина  труб  була  вже  в  ямах,  а  частина  на  землі.  В  місці  де  довжелезна  труба  звисала  в  канаву  зайці  надумали  заховатися,  Сергій  на  дві  голови  нижчий  від  Артема  тому  пробіг  під  трубою  а  Артем  торохнувся  лобом  і  втратив  свідомість.  У  скрутну  хвилину  зайці  з  лисицями  тягли  з  канави  Артема,  тулили  до  лоба  подорожники,  вели  додому  ледь  живого,  щоб  вже  наступного  дня  продовжити  цікаві  забави  в  газовій  ямі.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч