Мій вітер

А  вітер  все  грається  липовим  цвітом,
Легкими  стопа́ми  хилить  траву…
О,  як  би  й  мені  разо́м  із  цим  вітром  
Мчатися  степом  у  пору  ясну!

Летіти  по  небу  то  тихо,  то  грізно,
Вслід  теплому  сонцю  навколо  землі,
Завмирати  на  хвилю  вечором  пізнім  –
Спочити,  як  в  бухтах  човни  й  кораблі.

Ледь-ледь  шелестіти  в  садах  яблуневих,
Наче  пісня  з  дитинства  забута  до  літ,
Торкнутися  зранку  рос  кришталевих,
Щоб  у  своїх  руках  залишити  їх  слід.

З  туманом  стелитися  понад  рікою,
А  в  пору  обідню  ховатися  в  тінь,
Пшеничне  колосся  сколихнути  рукою,
Пробігти  полями,  де  жито  й  ячмінь.

Як  би  хотілось,  щоб  вітер  мій  теплий
Мене  хоч  на  день  із  собою  забрав!
Щоб  вдосталь  напитися  синяви  неба
Щоб  надивитися  зелені  трав!

А  потім  вернутися  в  сутінках  літніх,
Від  усіх  зберегти  таємницю  свою  -  
Що  ми  за  руку  сьогодні  із  вітром
Мчалися  степом  у  пору  ясну.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Нелл Грін