І ще раз про любов

Ти  любиш  літо,  спеку  білу,
Дніпра  вологу  далечінь,
Його  сріблясте  дуже  тіло  ,
Від    плавнів  –  по  імлисту    синь.

Ти  любиш  степ.    Волошки  в  житі,
І  золотисту  шерсть  пшениць,
І  звуки,  жайворонком  злиті.
Ти  любиш  тисячі  дрібниць.

На  татуйованій  планеті,
Ти  любиш  крапельки  роси,
Деталь  у  пригорщах  сюжетів,
Прибій  у  сутінках  коси    .
Крило  спізнілого  лелеки,
Що  в  надвечірній  глибині,
Шукає  прихистку  від  спеки.
Ти  любиш  промінь  у  вікні…

А  я  люблю  твій  голос,  мила,
Чоло  просвітлене  твоє.
Люблю,  як  птаха  любить  крила,
За  те,  що  ти  у  мене  є.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Стяг